Вот и лето. Ах, какое лето!
Вся земля в разноцветное платье одета,
Солнце льет с небес море тепла и света,
Ветерок резвится, дождик освежает,
Это – лето!
г. Золотоноша, 8.09.2008г.
ВІРШІ ТА КАРТИНИ
Вот и лето. Ах, какое лето!
Вся земля в разноцветное платье одета,
Солнце льет с небес море тепла и света,
Ветерок резвится, дождик освежает,
Это – лето!
г. Золотоноша, 8.09.2008г.
Где-то там далеко,
Или в море глубоко,
Или в небе голубом,
Иль в краю не родном.
Или с обрыва свалилось,
Иль под лавку закатилось.
А может в лесу дремучем
Затерялось. Или тучи
Унесли на край Земли,
Или, может, задыхаешься в пыли…
Где ты есть – того не знаю я,
Счастье и судьба моя.
г. Золотоноша, 5.09.2008г.
Вечір догорає
І спадає спека.
Сонечко сідає
Хочуть спать лелеки.
Хочуть спать тварини,
І птахи і люди.
Стихло все. І нічка темна
Розлилася всюди.
Хочуть відпочити,
Щоб набратись сили
Жити і творити
В Україні милій.
м. Золотоноша, 14.08.2008
Можна спати спокійно.
Все правила соблюдены
И все решения – по закону.
Не будет мира с силой тьмы
И наш ответ им непреклонный.
Мы наступаем по всем фронтам
Приятен слуху звон орудий
И бьются в унисон народные сердца
И жалко очень, когда гибнут люди.
И будет враг дурной разбит
И тени в этом нет сомненья
Война отступит и наступит мир
Осталось еще чуточку терпения.
г. Золотоноша, 6.07.2014г.
Идут герои на бой с врагом
Идут на бой с вчерашним другом
“Друг” вооружился до зубов
И хочет всех нас уничтожить.
И вянут уши от вранья
И возмущенью нет предела
Идет за родину война
Воюют наши парни смело.
Испытывают все “лишения и тяготы” по полной
Окружены простых людей заботой
Незащищенные, но вдохновленные
На стрельбы поменявшие работу.
Устали все. Устала вся страна
Но отступать и в мыслях не имеет каждый
И верят все – закончится война
И мир наступит долгожданный!
г. Золотоноша, 29.06.2014г.
Ой, ти, Зимонько-Зима!
Ти вже є, чи ще нема?!
Де твій білий пишний сніг?
Де твій лід, що валить з ніг?
Також дуже нас хвилює,
Де Сніговички смішні?
Де мороз, що нам малює
Візерунки на вікні?
А ще хочеться нам дуже
Стать на ковзани і лижі.
На засніженім лужку
покачатися в сніжку.
Ой, ти, Зимонько-Зима!
Ти прийди, прийди до нас.
м. Золотоноша, січень, 2007 р.
По землі легким впевненим кроком ступає весна. Веселе ласкаве сонце нещадно розтоплює сніги і зігріває кожну калюжку. Грайливий вітерець нашіптує кожній гілочці про прихід весни.
м. Золотоноша, 4.03.2005 р.
Залишилось всього декілька днів і на землю прийде весна. На кущах верболозу зарясніють пухнасті котики. На чорних латках землі, подекуди вкритих, посірілим від втоми, снігом, посміхнуться проліски. Густим коротким зеленим чубчиком вкриє землю молоденька травичка. На тендітних білокорих берізках розпустяться сережки. Заграють біло-рожевим цвітом дерева. Зазеленіють молоденькі листочки. Проснеться від зимової сплячки юний несміливий грім і напоїть землю теплий весняний дощ…
Н а с т а л а в е с н а…
м. Золотоноша, 27.02.2005 р.
Разбитые мечты воскресли вновь.
Ко мне вернулась моя прежняя любовь.
Моя любовь, ты принесла душе покой,
Сняв стрессы своей ласковой рукой.
Ты мне вернула жизнь, и блеск – глазам,
Преградив путь назойливым слезам.
Любовь! Спаси меня и сохрани.
Потерянное счастье мне верни.
г. Золотоноша, 5.01.1992 г.
Карпати, Карпати,
Я з вам ся прощаю.
Про вас я, Карпати,
файну згадку маю.
Про те, як ходили
гірськими стежками.
Цілющу водицю
вбирали вустами.
Як ся піднімали
На гірні вершини.
А звідти – хатинки,
ліси, полонини.
І гори,
що плавно до неба сягають.
Вічні, величні.
Синіють і тануть.
Про те, як нас пані
привітно стрічали,
пани, і панянки.
Здоров’я бажали.
Прощайте, Карпати,
Вільний райський краю.
З тобов ще зустрітися
Думку я маю!
Східниця – Львів – Шевченко, 21.09.1991 р.