Карпати, Карпати,
Я з вам ся прощаю.
Про вас я, Карпати,
файну згадку маю.
Про те, як ходили
гірськими стежками.
Цілющу водицю
вбирали вустами.
Як ся піднімали
На гірні вершини.
А звідти – хатинки,
ліси, полонини.
І гори,
що плавно до неба сягають.
Вічні, величні.
Синіють і тануть.
Про те, як нас пані
привітно стрічали,
пани, і панянки.
Здоров’я бажали.
Прощайте, Карпати,
Вільний райський краю.
З тобов ще зустрітися
Думку я маю!
Східниця – Львів – Шевченко, 21.09.1991 р.