Із-під землі, понад лісою в’ється панич.
Чіпко тримається вусами крученими – не відірвете! Ні!
Ніжно вклоняє дзвоник-голівку сонцю услід.
Серце побачить – і стане тануть, як лід.
Нагорний, 21.01.1990 р.
Все призрачнее облик твой
Все призрачнее облик твой.
Полузабыты
до боли милые черты.
Я погружаюсь в полусон.
Только во сне приходишь ты.
Приходишь, чтоб уйти опять.
Пригрезишься на миг в сознаньи.
Ты мой кумир и мой мираж.
И я живу воспоминанием.
Нагорный, ноябрь, 1989 г.